Президент США Дональд Трамп: его деятельность в политике

Президентство Дональда Трампа началось двадцатого января две тысячи семнадцатого года, когда он был инаугурирован как сорок пятый президент Соединенных Штатов, сменивший Барака Обаму. Республиканец Трамп был бизнесменом и шоуменом из Нью-Йорка на момент его победы на президентских выборах две тысячи шестнадцатого года над кандидатом от демократов Хиллари Клинтон.

Кем был Дональд Трамп до президентства?

После окончания колледжа Трамп начал работать на полную ставку в семейной компании своего отца, которая занималась строительством зданий среднего класса в некоторых районах Нью-Йорка. Когда организация попала в руки Дональда, он нацелился на Манхэттен и провел ряд успешных проектов, которые увеличили его финансовое состояние и сделали популярным.

Партия и политическая деятельность Трампа

Трамп прекратил действия по защите окружающей среды, предназначенные для борьбы с антропогенными изменениями климата. Он закончил План чистой энергии, вышел из Парижского соглашения о смягчении последствий изменения климата и призвал к субсидированию увеличения производства ископаемого топлива, назвав искусственное изменение климата обманом. Трамп потерпел неудачу в своих усилиях по отмене Закона о доступном медицинском обслуживании, но подписал закон, отменяющий положение об индивидуальном мандате. Он принял частичную отмену Закона Додда-Франка, который ранее налагал более жесткие ограничения на банки после финансового кризиса две тысячи восьмого года и вышел из Транстихоокеанского партнерства. Дональд подписал Закон о сокращении налогов и рабочих мест от две тысячи семнадцатого года, который снизил корпоративные и имущественные налоги.

Интервенционистская и односторонняя внешняя политика Трампа сблизила Соединенные Штаты с Саудовской Аравией и Израилем. Он согласился продать оружия на сто десять миллиардов долларов Саудовской Аравии, признал Иерусалим столицей Израиля, отозвал Соединенные Штаты от сделки с Ираном и издал противоречивое распоряжение, запрещающее въезд в США гражданам из нескольких стран с мусульманским большинством. Потребность Дональда в федеральном финансировании пограничной стены США-Мексики привела к закрытию правительства в две тысячи восемнадцатом и девятнадцатом годах (самое длительное в американской истории).

После того, как Трамп уволил директора ФБР Джеймса Коми в две тысячи семнадцатом году, был назначен специальный советник, который возглавил существующее расследование ФБР по вмешательству России в выборы две тысячи шестнадцатого года и связанным с этим вопросами, включая координацию или связи между кампанией Дональда и российским правительством. Из советников и сотрудников кампании Трампа шестерым были предъявлены обвинения, а пять признаны виновными по уголовным обвинениям, возбужденным в ходе расследования.

Дональд неоднократно отрицал обвинения в сговоре и препятствовании правосудию и критиковал людей или группы, связанные с расследованием, более тысячи раз, в том числе называя расследование политически мотивированной «охотой на ведьм».

В соответствии с кратким изложением отчета по расследованию, представленного Конгрессу, ФБР не обнаружило никаких доказательств того, что Дональд Трамп или члены его кампании «сговорились или скоординировали свои действия» с Россией, хотя Россия пыталась повлиять на выборы в пользу Трампа.

Дональд имел стабильный, высоко поляризованный рейтинг одобрения, колеблющийся в диапазоне от тридцати до сорока процентов в течение всего срока его президентства.

Семья и интересные факты

Вот список интересных фактов о жизни американского президента:

• Нынешняя жена Дональда младше его на двадцать три года.

• Трамп не употребляет алкоголь, потому что его брат умер от алкогольной зависимости.
• Дональду принадлежало четырнадцать тысяч квартир, когда ему было двадцать семь лет.
• Трампу предъявляли иск три с половиной тысяч раз его деловые партнеры, подрядчики, клиенты, сотрудники и банки.
• Волосы Дональда настоящие. Его стрижет его жена Мелания.

Заключение

В то время как Дональд проиграл голосование популярности почти на три миллиона голосов, он выиграл голосование в Коллегии выборщиков. Трамп сделал много ложных или вводящих в заблуждение заявлений во время своей кампании и президентства. Заявления были задокументированы, при этом политологи и историки широко описывали это явление как беспрецедентное в современной американской политике.

[Всего голосов: 2    Средний: 3/5]

silamira.ru

Дональд Трамп – великий президент

Во время своей предвыборной кампании Трамп громогласно заявлял, что станет «великим президентом». Тогда его критики на это ухмылялись… Сегодня они даже не улыбаются, потому что президент Трамп наделал уже столько и такого, что действительно стал великим президентом в ряду своих близлежащих американских коллег.

Разрушается глобальное либерально-демократическое господство «мировых демократов» в мире и одновременно улучшается экономическая ситуация в США, осушается «вашингтонское болото» и при этом проваливаются все попытки этого «болота» с частью спецслужб и мировых «фейк-СМИ» отстранить президента Трампа от власти. Обама, Буши и прочие Клинтоны просто мальчишки в сравнении со стариной Трампом!

«Уйти Трампа»

Сейчас маститые эксперты задаются вопросом: если на следующих президентских выборах демократам всё же удастся как-нибудь «уйти Трампа», удастся ли им отыграть ситуацию назад, и насколько? Скорее всего, «уйти Трампа» не удастся, он выиграет и следующие президентские выборы, потому что большинство американцев поняло: Трамп действительно велик, причём он выполняет свои предвыборные обещания, в отличие от Обамы, Бушей и прочих Клинтонов.

Секрет побед Трампа над попытками импичментов демократов и его будущей победы на выборах, видимо, прост: элиты, спецслужбы и прочие «институты демократии» в США раскололись по поводу Трампа, причём команда Трампа усиливается, а простой американский народ, кроме либеральной гейдемшизы, вообще за Трампа.

Американские демократы в ступоре и глупеют просто на глазах: они сами раскрутили Украинагейт, который похоронил их основного кандидата в президенты Джо Байдена, но этот скандал нанёс ведь удар и по Демократической партии как прибежищу коррупционера Джо Байдена, о чём мало говорят. Сейчас демократические спикеры соревнуются в ненависти к президенту Трампу, обсуждают, как его выкинуть из президентского кресла. И не замечают, что при этом подставляются под удар Трампа: они дают показания на самих себя, все их попытки импичмента Трампа — это попытки свести с ним счёты, все они – ложь от начала до конца.

Впрочем, один способ «уйти Трампа» у американских демократов всё же есть: совершить покушение и пристрелить президента Трампа. Что-то давно в Америке не убивали президентов… Эксперт Евгений Сатановский давно сказал об этом сценарии, однако он смущает демократов тем, что Трамп станет ещё более великим, вровень с убитым президентом Джоном Кеннеди.

Похоже, Трамп – это судьба…

Такое впечатление, что кто-то где-то и на самом верху стоит горой за Дональда Трампа: он ведь запустил не только в Америке, но и во всём мире необратимые процессы. Сам Трамп, при всём желании, уже не сможет отыграть назад: изменился политический и экономический ландшафт в США и в мире, и этот новый мировой ландшафт, в свою очередь, диктует свои условия всем, и самому Трампу.

В этом новом мировом ландшафте Демпартия США усилиями спецслужб и СМИ возвела между США и Россией стену из абсурдных фейков и обвинений, от «дела Скрипалей» до крушения малайзийского «Боинга». У Трампа все эти обвинения России вызывают сомнения хотя бы потому, что не менее абсурдные обвинения те же самые круги выдвигают против него самого, чего стоит только «сговор Трампа с Путиным»! Для незападного мира западная ложь о России давно очевидна: если эти демократические светочи оболгали американского президента, то чего стоят их обвинения России? Малайзийский премьер-министр прямо сказал о предвзятости расследования Западом крушения малайзийского «Боинга».

Однако стена лжи между Западом и Россией уже возведена, и последствия её строительства будут негативны для Запада: Россия будет уходить на Восток, ибо с лжецами вести дела невозможно. Президент Путин недавно сказал, что Россия поможет Китаю создать систему предупреждения о ракетном нападении, наверное, Китай в чём-то поможет России. Это очень серьёзное сотрудничество, это уровень, с которого отношения России с Западом вообще не видны.

Только президент Трамп, выдвинувший тезис о мировых «фейк-СМИ» и сам пострадавший от них, может здесь что-то изменить, учитывая свои особые отношения с президентом Путиным, но тогда это будет шаг, сравнимый с осушением им «вашингтонского болота».

И о письме Трампа «турецкому султану»

Этот шедевр эпистолярного президентского жанра войдёт в историю, на наш взгляд, как пример вип-юмора, хотя и не без угрожающего подтекста. Трамп выступает и с серьёзными, и даже философскими речами, он и советники его, конечно, понимали, что они посылают Эрдогану. Мы забываем, что Дональд Трамп имеет за плечами большой опыт работы в шоу-бизнесе, и президент Зеленский своей игрой в «95 квартале», видимо, напомнил Трампу о годах его юности. Он чувствует себя настолько уверенно, что может позволить себе сказать: «Не валяй дурака!» президенту Турции Эрдогану, может быть, потому, что ни один президент США такого себе не позволял.

nk.org.ua

Дональд Трамп — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Трамп.

До́нальд Джон Трамп (англ. Donald John Trump; 14 червня 1946, Нью-Йорк) — американський державний діяч, політик. Президент США з 20 січня 2017 року.

Власник однієї з найбільших будівельних компаній США, продюсер і телеведучий. Народився в заможній сім’ї власника будівельних компаній Фреда Трампа, після закінчення університету працював у батьковій компанії, пізніше розбудовував свою власну. Із часом створив одну з найуспішніших будівельних компаній, звів будинки в престижних районах Нью-Йорка та інших американських містах. Також є власником транспортної компанії та низки казино у США.

Негаразди в приватному житті та успіх у бізнесі зробили Трампа однією з найвідоміших особистостей США. Заснував свою власну розважальну програму наживо «Кандидат», де сам брав участь як ведучий. Був одружений тричі, має п’ятьох дітей, троє з яких теж працюють у його компанії.

16 червня 2015 року Дональд Трамп оголосив про те, що вступає в боротьбу за посаду Президента США 2016 року. На голосуванні, що відбулося 8 листопада 2016 року, він здобув перемогу, і його було обрано президентом США^[1]. Найстарший за віком при вступі на посаду президент США.

Походження[ред. | ред. код]

Дідусь і бабуся Дональда Трампа з батькового боку були німецькими переселенцями: Фредерік Трамп (уроджений Фрідріх Друмпф (нім. Friedriech Drumpf), 14 березня 1869, Кальштадт, Рейнланд-Пфальц — 30 березня 1918) іммігрував до США 1885 року у віці 16 років, згодом отримав американське громадянство 1892 року.

Накопичивши капітал, керуючи ресторанами й пансіонатами бум-міста в районі Сіетла й регіону Клондайка в Канаді в роки золотої лихоманки.^[3] Під час відвідин Кальштадту він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Елізабет Крайст (10 жовтня 1880 — 6 червня 1966), з якою і одружився 1902-го. 1905-го подружжя остаточно влаштувалося в Нью-Йорку. Фрідріх Трамп помер від грипу під час пандемії 1918 року.

Трампів батько Фред Крісті Трамп (11 жовтня 1905, Нью-Йорк, США — 25 червня 1999) народився 1905 року в Бронксі. Коли йому було 15, Фред Трамп разом зі своєю матір’ю, Мері Енн Маклеод (10 травня 1912, Тонг, Сторновей, Острів Льюїса, Шотландія — 7 серпня 2000), розпочав кар’єру на ринку нерухомості. Мері Маклоед познайомилася з батьком майбутнього президента у віці 18 років. Весілля справили 1936 року.^[5]

Трамп має двох братів і двох сестер — Фред-молодший (нині покійний), Роберт, Меріенн та Елізабет. Його старша сестра Меріенн Трамп-Беррі — суддя федерального апеляційного суду й мати Девіда Дезмонда, відомого в США нейропсихолога й письменника.

Дитячі та юнацькі роки[ред. | ред. код]

Трамп навчався в школі К’ю-Форест у Форест-Гілс, Квінз, у 13 років зіткнувся з труднощами. Батьки відправили його до Нью-Йоркської військової академії в надії спрямувати його енергію й самовпевненість у позитивне русло^[6]. Трамп навчався в академії в північній частині штату Нью-Йорк, він отримував нагороди академії, грав у командах із футболу 1962-го й 1963-го року, а також у бейсбольній команді в 1962—1964 роках (був капітаном команди 1964 року). Тренер із бейсболу Тед Добіас, відомий завдяки своїй безкорисливій роботі з дітьми, нагородив його премією «Тренер» 1964 року. Підвищений у званні до курсантного капітана S4 (курсантний батальйонний старшина) у свій четвертий рік навчання Трамп і курсантний перший сержант Джефф Дональдсон (1965) (курсант військового училища у Вест-Пойнті, 1969) організували колективну компанію курсантів, навчивши їх передової стройової підготовки зімкненим строєм, і 1964 року провели марш П’ятою авеню в День перемир’я.

У своїй книзі «Мистецтво укладати угоди» Трамп розповідає про студентську кар’єру:

«

По закінченні Нью-Йоркської військової академії 1964 року я думав про вступ до кіношколи… але врешті вирішив, що нерухомість — це прибутковіший бізнес. Я почав навчатися у Фордемському університеті (…), але після двох років вирішив, що навчання в коледжі для мене — те саме, як ніби я й не вчився зовсім. Тому я подав заяву у Вортонську школу бізнесу Пенсільванського університету і поступив (…). Я так радів, коли її закінчив. Я одразу ж поїхав додому й почав працювати в батька.

»

Трамп закінчив Вортон 1968 року зі ступенем бакалавра наук з економіки та спеціалізацією в галузі фінансів. На той час батькова компанія лідирувала в царині нерухомості.

Кар’єра підприємця[ред. | ред. код]

Ранній успіх (1968–1989)[ред. | ред. код]

Трамп почав свою кар’єру в батьковій компанії і спочатку зосередився на царині діяльності, яка була пріоритетною для його батька, — оренді будинків для людей, які належать до середнього класу, у Брукліні, Квінсі та Стейтен-Айленді. Одним із перших Дональдових проектів (він іще вчився в коледжі) була модернізація заставленого без права викупу 1200-квартирного комплексу в Цинциннаті, штат Огайо, «Свіфтон-Віллидж». Там не зданими в оренду числилися 66 % квартир, тоді як Трамп за допомогою свого проекту мав на меті реалізувати 100 % протягом року. Коли Trump Organization продала «Свіфтон-Віллидж» за $12 млн, компанія отримала $6 млн чистого прибутку.

1971 року Трамп переїхав на Мангеттен. Тут він побачив економічні можливості міста, особливо в плані великих будівельних проектів на Мангеттені, які передбачали отримання високого прибутку завдяки архітектурному проектуванню. Такі проекти видавалися дуже престижними й сприяли суспільному визнанню. Спочатку Трамп став домагатися права забудови старих пенсильванських центральних станцій у Вест-Сайді, згодом із залученням 40-річної податкової знижки — з фінансового погляду перевищеної урядом Нью-Йорка, який вирішив дати податкову пільгу в обмін на інвестиції під час фінансової кризи в готель «Комодор», який став банкрутом, щоб зробити з нього новий готель «Ґранд-Гаятт»

[7].

Трамп також був пов’язаний із будівництвом Конференц-центру Джейкоба Джевітса, оскільки був власником землі, на якій того будували. Будівництво Конференц-центру Джейкоба Джевітса призвело до розбіжностей між Трампом та урядом Нью-Йорка: Трамп оцінював цей проект в $110 млн, у той час як підрахунки міста виводили цифру від $750 млн до $1 млрд. Трамп запропонував контролювати вартість проекту в межах тієї суми, яка вийшла в нього, але цю пропозицію не було прийнято^[8].

Схожа ситуація виникла при спробі міста оновити ковзанку Воллмен-Ринк у Центральному парку. Проект, розрахований на 2,5 роки будівельних робіт, розпочато 1980 року. Проте, витративши на нього $12 млн, місто так і не завершило його навіть до 1986 року. Трамп запропонував безкоштовно взяти об’єкт на свій баланс з метою продовжити роботу за свої гроші, але йому відмовили, що стало темою для місцевих ЗМІ. Тож урешті Трамп таки отримав дозвіл на будівництво, яке закінчив за шість місяців, заощадивши при цьому $750 тисяч із закладених в бюджеті $3 млн^[9].

Фінансові труднощі (1989—1997)[ред. | ред. код]

Трамп брався за дедалі амбіційніші проекти, але з 1989 року через фінансову кризу не мав змоги вчасно погашати взяті позики. У будівництво свого третього казино «Трамп-Тадж-Махал» він вклав $1 млрд. — переважно високовідсотковими «неперспективними облігаціями». Таке рішення дало йому перевагу над конкурентами, які використовували більшу частину власних грошей для фінансування своїх проектів. Незважаючи на те, що Трамп зміцнив позиції свого бізнесу додатковими позиками й відтермінованими платежами відсотків, борги, що далі зростали до 1991, стали причиною не тільки банкрутства, пов’язаного з бізнесом, але й поставили його на межу особистого банкрутства. Банки й власники облігацій утратили сотні мільйонів доларів, але все ж вирішили реструктурувати Трампів борг, щоб уникнути ще більшої витрати грошей у суді. Казино «Трамп-Тадж-Махал» було звільнено від стану банкрутства 5 жовтня 1991 року, коли Трамп передав 50 % своєї частки початковим власникам облігацій в обмін на знижену відсоткову ставку боргу та збільшення часу для виплат^[10].

2 листопада 1992 року керівництво готелю «Трамп-Плаза, Атлантик-Сіті» змусило Трампа подати план захисту «підготовленого банкрутства» згідно розділу 11 Кодексу про банкрутство США після того, як він не зміг виплачувати борг. За планом, Трамп погодився поступитися 49 % своєї частки в п’ятизірковому готелі «Сітібанк» і п’яти іншим кредиторам. У свою чергу, Трамп отримав вигідніші умови для виплат за позиками, узятих у кредиторів, на більш ніж $550 млн і зберіг свою посаду виконавчого директора, незважаючи на те, що нічого не виплачував й не брав участі в роботі готелю^[11].

До 1994 року Трамп погасив велику частину свого особистого боргу в $900 млн^[12] і значно зменшив боргові зобов’язання в бізнесі — близько $3,5 млрд. Хоча він був змушений відмовитися від авіакомпанії Trump Shuttle (яку купив 1989 року), проте йому вдалося зберегти Трамп-тауер у Нью-Йорку й залишитися керівником трьох казино в Атлантик-Сіті. Банк «Чейз Мангеттен», що надав Трампові кредит на купівлю будмайданчиків Вестсайда (його найбільшої частки на Мангеттені), був змушений продати цю частину азійським забудовникам.

1995 року Трампа було обрано до «Gaming Hall of Fame»^[13].

Того самого 1995 року Трамп об’єднав свої казино у відкриту акціонерну компанію Trump Hotels & Casino Resorts. 1996 року ціни акцій компанії на Уолл-стріт перевищили $35, проте вже 1998 року впали нижче $10, оскільки компанія залишалася нерентабельною, і їй заледве вдавалося оплачувати відсотки за боргом у майже $3 млрд. При такому важкому фінансовому становищі у Трампа не було можливості перебудовувати об’єкти, які входили в його групу, аби ті не відставали від своїх «глянцевих» суперників.

Кінець кінцем, 21 жовтня 2004 року компанія Trump Hotels & Casino Resorts повідомила про реструктуризацію боргу^[14]. План зобов’язував Трампа зменшити свою частку з 56 % до 27 % й віддати облігаціонерам акції в обмін на відмову від частини боргу. З того часу Trump Hotels змушена була шукати захист від добровільного банкрутства, щоб залишитися «на плаву». Після того, як компанія звернулася до розділу 11 Кодексу про банкрутство США в листопаді 2004 року, Трамп відмовився від посади генерального директора, але залишився головою ради директорів. У травні 2005 року^[15] компанія знову почала працювати, але вже під назвою Trump Entertainment Resorts Holdings^[16].

Відродження бізнесу (1997—2007)[ред. | ред. код]

З кінця 1990-х років Трамп працював над кількома проектами, етапи розвитку яких були різні.

Будівництво хмарочоса «Міжнародний готель і вежа Трампа — набережна Вайкікі-Біч» видавалося перспективним. За словами Трампа, покупці робили внески, які не підлягають рефінансуванню, щоб оразу ж купити площі, щойно це стане можливим. Спорудження будинку «Міжнародний готель і вежа Трампа — Чикаго» тривало за планом, незважаючи на те, що 30 % площ не було продано. З невеликим відставанням будували «Міжнародний готель і вежа Трампа — Торонто». Менш удалим виявилося будівництво «Трамп-тауер — Тампа»: занадто великий попит викликав суперечки про перегляд цін на площі в бік підвищення. За три роки після початку цього будівництва його припинили, унаслідок чого покупці подали позови. У Форт-Лодердейлі, штат Флорида, один проект будівництва змусив чекати схвалення іншого — будівництва будівлі «Міжнародний готель і вежа Трампа — Форт-Лодердейл». «Трамп-тауерс — Атланта» — ринок житла, який має другу позицію в Національному реєстрі непроданих будинків^[17].

На президентських виборах 2000 Трамп узяв участь у праймеріз від партії Реформ.

Фінансова криза 2008 року[ред. | ред. код]

Фінансова криза 2008 року застала Трампа в той час, коли продажі в будівлі Міжнародний готель і вежа Трампа — Чикаго зупинилися, тож він не зміг погасити позику в $40 млн банку Deutsche Bank у грудні^[18]. Трамп подав позовну заяву до суду про свою постраждалу репутацію, де вказав, що криза — це форс-мажор, про що згадується у відповідному пункті підписаного ним договору^[18]. Представники «Deutsche Bank», в свою чергу, заявили на суді, що «Трамп знає про прострочений борг» і що раніше він двічі оголошував про банкрутство своїх казино^[18].

17 лютого 2009 року керівництво компанії «Trump Entertainment Resorts» подало позов відповідно до глави 11 Кодексу США про банкрутство, а Дональд Трамп зробив заяву про те, що виходить з Ради директорів^[19].

Ліцензування імені[ред. | ред. код]

Та незважаючи на певні труднощі, Трампів бізнес у галузі нерухомості загалом був надзвичайно успішним, так що Трамп навіть ліцензував власне ім’я, під яким утілювалися будівельні проекти. Багато забудовників платять Дональду Трампу за те, щоб він продавав їхню нерухомість і був «обличчям» проектів. Із цієї причини багато будівель з ім’ям Трампа не є його власністю. За даними журналу «Forbes», ця частина імперії Трампа, якою на ділі управляють його діти, є найціннішою — не менше $562 млн. За інформацією «Forbes», існують 33 ліцензійні проекти в стадії будівництва, зокрема сім «готелів-кондомініумів» (наприклад, «The seven Trump International Hotel and Tower developments»). Проте після антимусульманських заяв Трампа в ході передвиборчої президентської кампанії турецький власник «Trump Towers Istanbul», який платив Трампові за використання його імені, вирішив удатися до юридичних кроків з метою розірвання угоди з Трампом.^[20]

Статки[ред. | ред. код]

2015 року журнал «Forbes» оцінював статки Трампа в $4,1 млрд доларів США.^[21], хоча сам Трамп називав значно більші цифри, пояснюючи розбіжність у складності визначити справжню ціну об’єктів нерухомості.

Особиста нерухомість[ред. | ред. код]

Об’єкти нерухомості (закінчені й такі, що їх будують)

• «Трамп-ворлд-тауер»: ООН-плаза, 845, Нью-Йорк. Вартість — $300 млн.
• «Трамп-тауер»: П’ята авеню, 725, Нью-Йорк, 10022. Трампові належать площі під роздрібну торгівлю та офіси в нижній половині будівлі. Вартість — $288 млн.
  • Особиста резиденція — «Трамп-тауер»: три верхні поверхи загальною площею приблизно 3000 м², оброблені бронзою, золотом і мармуром. Вартість — не менше $50 млн. Це одні з найдорожчих квартир у Нью-Йорку.
• «Ей-екс-ей-центр» (AXA Center): авеню Америк, 1290, Нью-Йорк.
• «Каліфорнія-стріт, 555» (раніше — Центр Банку Америки) Сан-Франциско: Трамп був змушений продати свою частку залізничних станцій у Вестсайді азійській групі, яка потім продала більшу частину площ за $1,76 млрд. Решту грошей вони вклали шляхом вільного від податку обміну в дві офісні будівлі: авеню Америк, 1290 на Мангеттені та Каліфорнія-стрит, 555 у Сан-Франциско. (Потім група продала свою частку Vornado Realty Trust.) Тож тепер Трамп володіє 30 % вартості цих будівель. Згідно з останніми цінами на нерухомість, вартість частки Трампа оцінено в $540 млн.
• «Трамп-білдинг» Уолл-стріт, 40: 1996 року Трамп купив і оновив будівлю, вартість витрат становила близько $35 млн. Він стверджує, що вона коштує $400 млн, проте податкові інспектори Нью-Йорка оцінюють її лише в $90 млн. Трамп отримав позику під заставу цієї будівлі в сумі $145 млн на інші інвестиційні проекти. «Forbes» оцінює цю нерухомість в $260 млн.
• Trump Entertainment Resorts: цій компанії належать казино з ім’ям Трампа. Після тривалого періоду фінансових проблем 2004 року компанія отримала захист від кредиторів при банкрутстві. Трамп погодився вкласти $55 млн готівкою в нову компанію і заплатити $16,4 млн боржникам компанії. Як відшкодування він придбав частку в новій компанії — 29,16 %. У жовтні 2006 року вартість цієї частки становила близько $171 млн. Нижче наведено список казино з ім’ям Трампа:
• «Трамп-Плейс» («Південний Ріверсайд»): коли закінчиться будівництво, Південний Ріверсайд буде найбільшою приватною забудовою в історії Нью-Йорка. Незважаючи на те, що будівництво вела компанія «Trump Organization», фінансування здійснювали інвестори з Гонконга, а власником є компанія Hudson Waterfront Company. Коли у Трампа були фінансові проблеми в середині 1990-х років, він був змушений продати ці площі (колишні залізничні станції Вестсайда). Нові власники не позбавили Трампа від боргів і, крім того, вирішили використовувати його ім’я в цілях збільшення вартості нерухомості. Трампу платили щорічно по $2 млн за те, що він здійснював контроль над проектом, і йому запропонували приблизно 30 % чистого прибутку по завершенні цього десятирічного проекту. Інвестори продали незавершений проект 2005 року за $1,8 млрд і запропонували Трампу $500 млн. Трамп стверджував, що нерухомість повинні були продати не менш ніж за $3 млрд, і 2006 року подав позов на власників: мовляв, вони продали нерухомість без його згоди і він втратив на цьому $1 млрд. «Forbes» оцінює його частку у власності в $170 млн.
• «Міжнародний готель і вежа Трампа — Чикаго» (Офіційний сайт): весь проект оцінюється в $1,2 млрд ($112 млн — частка Трампа).

Трампів міжнародний готель «Лас-Вегас»

• Міжнародний готель Трампа «Лас-Вегас» (Офіційний сайт): це спільне будівництво. Партнером є учасник «Форбс-400» Філліп Раффін. Частка Трампа оцінюється в $162 млн.
• «Міжнародний готель і вежа Трампа — Нью-Йорк» (Офіційний сайт): Трамп надав своє ім’я та експертну оцінку власнику будівлі («Дженерал Електрик») під час реконструкції будівлі в 1994 році за $40 млн ($25 млн — за керування проектом і $15 млн — як заохочення від продажу кондомініуму). Міжнародний готель і вежа Трампа — Нью-Йорк «Forbes» оцінює частку Трампа в $12 млн.
• «Трамп-Парк-авеню»: перехрестя Парк-авеню і 59-ї вулиці. Вартість — $142 млн.
• Майданчики для гольфа (вартість — $127 млн):
  • Наразі Трампу належать шість майданчиків для гольфа в США: «Національний гольф-клуб Трампа — Бедмінстер» в Бедмінстері, штат Нью-Джерсі, «Національний гольф-клуб Трампа — Колтс-Нек», Колтс-Нек, штат Нью-Джерсі, «Національний гольф-клуб Трампа — Лос-Анджелес», Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, «Міжнародний гольф-клуб Трампа — Вест-Палм-Біч», Вест-Палм-Біч, штат Флорида, «Національний гольф-клуб Трампа, Вашингтон» в Вашингтоні та «Національний гольф-клуб Трампа — Вестчестер» Вестчестері (штат Нью-Йорк).
  • 2006 року Дональд Трамп купив ділянку землі площею 5,7 км² на північ від Абердина в Меньє, Шотландія — Trump International Golf Links — Шотландія — з метою перетворити його в гольф-курорт вартістю £1 млрд та найкращий в світі майданчик для гольфа. План забудови включає два майданчики, п’ятизірковий готель, будинки відпочинку і Академію гольфа. Трамп хотів зробити майданчик, на якому проходив би Відкритий чемпіонат Великої Британії з гольфа. Тут він зіткнувся з негативно налаштованими місцевими жителями та групами захисників довкілля, що домагаються збереження дюн, яким уже 4 тисячі років і які оголошені місцем особливого наукового інтересу. Плану будівництва не ухвалив місцевий підкомітет Комітету планування, наразі його узгоджують у шотландському парламенті.
  • Трамп також будує Міжнародний гольф-клуб Трампа в «Raffles Resort» на Карибськім острові Кануан, архіпелаг Гренадини. Будівництво включає «Trump Club Privee» — казино, присвячене місту Монте-Карло.
  • Трамп також будує житлові будинки неподалік від гольф-клубів. Наприклад: «The Estates at Trump National» в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, «Trump Island Villas» на Острові Кануан, Гренадини та «Residences at Trump National» в окрузі Уестчестер (штат Нью-Йорк).
• Магазин Nike: магазин Niketown розташований у будівлі «Трамп-тауер». Вартість — $120 млн.
• Маєток «Палм-Біч»: 4000 м² на береговій лінії в Палм-Бічі. 2004 року Трамп купив цей маєток за $40 млн на аукціоні банкрутів. Реконструкція маєтку здійснювалася під керівництвом переможниці третього сезону реаліті-шоу «Кандидат» Кендри Тодд. У червні 2008 року Трамп продав маєток за $100 млн — цей будинок став найдорожчим у США. (Попередній рекорд — проданий 2004 року за $70 млн маєток «Палм-Біч» Рональда Перельмана.) «Forbes» оцінює частку Трампа в $43 млн.
• Клуб «Мар-а-Лаго» (Офіційний сайт), Палм-Біч, штат Флорида: велика частина маєтку була переобладнана під приватний клуб. За словами Трампа, йому пропонували продати його за $200 млн. Проте журнал «Forbes», при визначенні вартості нерухомості, не враховує великі резиденції для відпочинку Трампа («Мар-а-Лаго» або займану ним площа 0,86 км² біля Бедфорда, штат Нью-Йорк, в окрузі Вестчестер, штат Нью-Йорк) .

Ліцензована нерухомість[ред. | ред. код]

• Мангеттен:
• Передмістя Нью-Йорка:
  • «Трамп-Плаза»: Джерсі-Сіті, штат Нью-Джерсі. Проект включає дві найвищі житлові вежі в Нью-Джерсі вартістю $450 млн. 55-поверхова вежа матиме 445 кондомініумів, а 50-поверхова вежі — 417.^[22]
  • «Трамп-Плаза, Нью-Рошелл»: 39-поверховий розкішний будинок і готель із площами, призначеними для роздрібного продажу товарів, що його нині реконструює в окрузі Вестчестер, штат Нью-Йорк, забудовник Луїс Р. Каппеллі.
  • «Трамп-тауер у Сіті-центрі, Вестчестер»: 35-поверховий будинок з апартаментами-кондомініумами, побудований в окрузі Вестчестер (штат Нью-Йорк) забудовником Луїсом Р. Каппелли.
  • «Трамп-Парк — Стемфорд»: будівництво Стемфорді (штат Коннектикут), що спільно ведуть компанія F. D. Rich Company і Луїс Р. Каппелли.
• Флорида:

uk.wikipedia.org

Трамп – последний президент США. Так написано в очень старой, загадочной фантастической книге (2 фото + 3 видео)

С момента, когда Дональд Трамп только выдвинул свою кандидатуру на пост президента США, к его персоне было прикованы миллионы глаз, от которых не укрылось то, что с фигурой будущего президента США связано много странных, порой мистических фактов.

Например кандидат в президенты Дональд Трамп и его соперница Хиллари Клинтон упоминаются в фильме “Крепкий орешек 3”:

Персонаж по имени Трамп так же присутствует в ряде других американских фильмов:

На очень странных и загадочных фресках не менее странного и загадочного аэропорта Денвера (Denver International Airport) нарисован ребенок, у которого есть ряд общих черт с Дональдом Трампом: 

И это только самые широко известные факты.  

Однако книги, которые американские конспирологи нашли в Библиотеке Конгресса США просто шокируют. Они не вписываются в известную людям реальность и не объяснимы даже с привлечением всех вместе взятых теорий заговора. Вот эти книги:

 Baron Trump’s Marvelous Underground Journey (Удивительное путешествие барона Трампа в подземный мир), 1896 год издания

The Last President (Последний президент), 1900 год издания. 

Обе книги рассказывают о мальчике по имени Трамп, который мог перемещаться во времени. Его путешествия, описанные в первой книге,  начинаются в….России, где его обучает и наставляет некий Дон (Don) –  Магистр над всеми магистрами, Господин всех господ (The master of all masters).

Во второй книге Трамп…. становится президентом США. 

Книга начинается с выборов Трампа президентом. Все считают, что он непроходной кандидат, но тем не менее он побеждает.

 Действие происходит в Нью-Йорке, в ноябре и полностью описывает события  2016-го, когда Трамп ко всеобщему удивлению победил на выборах Хиллари  Клинтон  и стал президентом

Отель президента Трампа из книги находится на Пятой Авеню – точно по тому адресу, где сейчас стоит Башня Трампа. 

В  администрации президента Трампа из книги присутствует человек по имени Пенс. Точно такая же фамилия сейчас у вице-президента США. 

Наконец самое главное о президенте Трампе указано в названии книги: Трамп – последний президент США. 

В 1898 году, за 14 лет до гибели печально известного “Титаника”,  американский писатель Морган Робертсон издал роман “Тщетность”, в которой описал историю катастрофы круизного лайнера “Титан”. Согласно рассказу самого писателя, сюжет явился к нему подобно видению во время болезни. Он видел огромный корабль, столкнувшийся с айсбергом, слышал имена членов команды и экипажа, слышал крики тонущих пассажиров. Всё это отражено в книге. Писатель предсказал не только название круизного лайнера и фамилию его капитана, но и размер судна, количество пассажиров, критическое количество шлюпок. До сих пор никто не смог это внятным образом объяснить. 

Возможно, что книга о приключениях мальчика Трампа – это подобный трансцендентальный опыт, автор, как и Морган Робертсон увидел события в одном из снов или своих видений. В таком случае Дональд Трамп – скорее всего последний президент США. 

С другой стороны, могут быть и совершенно иные объяснения ситуации, вплоть до того что президент США и есть тот самый путешествующий во времени мальчик из книги.

nlo-mir.ru